NR0661177 Дар Мороза А. С.

Моє відкриття Дунаева. Слово до читача.....З
Моє рідне село. Поетична посвята Дунаеву.....7
Історія села Дунаїв від найдавніших часів до 1939 року.....9
Розділ 1. Дунаїв - мов зелена перлина.....83
Колись до Дунаева потяги ходили.....83
Легенда про походження назви “Золота Липа”.....84
Золота Липа: риба пропала, купатися не можна.....85
Меліорація Дунаева: плюси і мінуси.....86
Поезія і проза дунаївських лісів.....87
Дикий кабан, або “дик”.....90
Розділ 2. Галичина у міжвоєнний період.....95
Коли заборонили вживати слово “Галичина”.....95
Осадники, тобто колоністи.....96
Пацифікація як знаряддя колективної відповідальності.....97
Українсько-польські стосунки через долі дунаївців.....98
Дівчинку Ніну не раз запитували: “Чи бендзєш польков?”.....99
"Пани Жепинські були добрими до мене...”.....103
“Поляки з українцями вже воювали. І до чого довоювалися?”.....104
Розділ 3. Були колись ізраїліти і жиди, а тепер - євреї.....105
Чутки про погром євреїв у Дунаєві виявилися безпідставними.....105
Про деякі особливості релігії іудеїв.....107
Євреї Дунаева збирали пожертву для колоністів Палестини.....107
У густому лісі - залишки єврейського цвинтаря у Дунаєві.....108
“Українці та євреї не повинні сваритися між собою...”.....109
Розділ 4. “Перші совіти” були кращі, бо скоро пішли.....111
“Золотий вересень”: як у Дунаєві Червону армію зустрічали.....111
Радянська влада у Дунаєві.....113
Єдина згадка про Дунаївський район.....114
Розділ 5. Під німцями.....115
Червона армія не відступала - вона панічно втікала.....115
Як німці ставилися до жителів Дунаева.....117
Розділ 6. Визволення від нацистів.....121
Хто до лісу, а хто - в Червону армію.....121
Генерал Іван Ладигін - почесний мешканець Дунаева.....122
Данило Мармоленко перестав бути безіменним солдатом.....123
Розділ 7. Коли вони вмирали, їм дзвони не дзвонили.....124
Полювання на “українських буржуазних націоналістів”.....124
Переповнені ешелони йшли у Сибір.....126
Сумний святий вечір.....129
Розділ 8. То була братовбивча війна.....131
Дунаївці - про “хлопців з лісу”.....131
“Ах, лента за лентою - набої подавай...”.....131
“Граніт” вже вбитий... Ні, живий.....132
УПА очима її вояка Романа Пастернака.....134
Живе у Борщеві ветеран боївки самооборони.....136
Із повідомлень пресової служби УПА.....136
Стисла історія УПА.....138
Як Лаврентій Берія боровся з націоналізмом.....139
Розділ 9. Поморяни, Дунаїв та довколишні села мовою протоколів.....141
Розділ 10. Поморяни, Дунаїв та довколишні села на сторінках газети “Ленінська перемога”.....155
Розділ 11. Лемки.....171
Їх із корінням виривали з рідної землі.....171
“Коли нас виселяли, бабця впала на подвір’ї і набрала в хустинку рідної землі...”.....172
“Снопи возити можна було і вночі, коли місяць світить...”.....174
“Тато і мама з Кіровоградщини пішки йшли, а мене і бабу сліпу корова везла...”.....176
“Онук мій каже, що він не лемко...”.....177
Лемківські пісні від дунаївських лемків.....178
Лемко, який став професором.....179
Гортаючи сторінки книги “Розквіт і трагедія Лемківщини”.....182
І для поляків переселення було трагедією.....184
Розділ 12. “Довкола все колгоспне, довкола все моє...”.....189
З історії колективізації у Радянському Союзі.....189
“Перші совіти” не встигли провести в Галичині суцільної колективізації.....191
Колективізація після війни.....192
Як Дунаїв не пручався, а колгосп у ньому зав’язався.....194
Літописці дунаївських колгоспів.....210
Дунаївський колгосп - у газетах “Прапор комунізму” і “Червоний прапор”.....223
Розділ 13. Колгосп у спогадах людей.....233
Перший голова колгоспу: і вашим, і нашим.....233
“Батько був під охороною гарнізону, а маму переховували сусіди”.....234
Колгоспи були добрі тим, що можна було красти.....235
Кричала татові, що я ще жити хочу...”.....235
“Кого злапали з молоком, мусив задурно місяць відробити”.....236
“Хочете мене у партію прийняти, щоб зіпсувати?.....236
“До вечора пізнього льон терла, а вночі Лесю вродила”.....237
“Корови, свині з’їли мої ноги...”.....238
“Не маєте молока на фермі - беріть з людей”.....239
“Заробітчанство” на сході України.....239
“Мій чоловік завжди мав почуття власної гідності...”.....240
“Пасіка батька стоїть перед моїми очима, я ніби відчуваю її аромат...”.....241
“Я півроку був на біржі праці”.....243
“Не поспішайте плескати - ви ще не знаєте, яким я буду головою”.....244
Як четверо відчайдухів колгосп від розвалу рятували.....248
Держава не підтримала у той час ентузіазм людей.....248
“Взяли на керівну посаду з доганою по партійній лінії...”.....250
Василь Вернигора хотів гори перевернути.....252
“Батько нікому зла не зробив, нікого під кримінал не підвів...”.....254
“Йди, Влодко, у партію - там треба наших людей”.....256
“Селянин не розвалить старої хати, допоки не збудує нову”.....263
“Якщо спеціаліст був комуністом, його не хотіли “калічити”, перекидали з одного місця на інше...”.....266
“Свою кар’єру у сільському господарстві починав із пошуків колорадського жука...".....268
“Не повинна була партія вказувати селянинові, скільки гною вивозити, коли сіяти чи орати...”.....270
“Я хочу весь світ розорати!”.....273
Розділ 14. Без Бога - ні до порога.....291
Від войовничого атеїзму - до примирення з Богом.....291
Слуга Божий Митрополит Андрей Шептицький і наша Церква.....292
Настоятелі церкви Різдва Богородиці за 100 років.....294
Поетична посвята церкві.....295
Отець Юліан Левицький не зрікся своєї віри.....297
Думки Блаженнійшого Святослава, висловлені на зустрічі з політехніками.....300
Коли в Дунаїв прийшло православіє.....300
Отець Йосип-Гавриїл Віновський: “Я проти влади не виступав, але шпильки їм підкидав...”.....302
Отець Іван Мигаль: “У всіх парафіях ставив за приклад глибоко віруючих селян Дунаева”.....305
Дунаївська церква очима отця Назарія Папірковського.....307
Наймолодший душпастир Дунаева.....311
Реколекції у селах Смереківка та Дунаїв.....312
Сестра Юліта - Обручниця Христа.....313
Замок і костел святого Станіслава.....318
Великий гуманіст Григорій із Сянока.....320
З історії “охоронки”.....322
Коли закрили і знову відкрили костел?.....323
Ксьондз Анжей Бачинський: з Дунаева - до Нітишина.....324
“Ксьондз Юзеф не встилається взяти в руки шуфлю...".....325
Мешканці Дунаева завжди були гуманістами.....326
Розділ 15. Люди зблизька: роки і долі.....345
Сестри Фенчинські.....345
Чому комуністи змушені були терпіти безпартійного Романа Грицая.....357
“Сонечко” вже не крутить, штангу не тягає, та силу ще нівроку має.....360
З бригадира себе зняв, кіномеханіком і шахтарем не став.....365
Де Ташкент, де Алма-Ата, а де Дунаїв!.....373
Дещо схожа історія.....376
Йосип Саєвич - один із трьох дунаївських полковників.....380
Юрій Бобало: “3 першого разу я не вступив до Політехніки”.....384
Розділ 16. Школа.....412
Перед війною.....412
Школа за “перших совітів”.....413
Освіта за німців.....415
Школа радянська мовою протоколів і газетних публікацій.....417
Дунаївська та інші школи - у звітах Поморянського райвно.....423
Дунаївська школа у спогадах учителів і учнів.....427
Через 50 років повернулися у рідну школу.....461
“Куди хлопці - туди і ми, дівчата...”.....467
Можливо, і серед вас були бешкетники.....471
Суворим вихователем була старша сестра.....473
“Я знаю, хто вчителеві прибив калоші цвяхами до підлоги...”.....475
Згадуючи усіх директорів Дунаївської школи.....478
Як Ольга Федак учителькою і директором школи стала.....482
Малий Микола Федак дуже хотів вчитися.....485
І за технічних працівників замовили слово.....487
Загадкова знахідка зі стелі.....487
Школа сьогодні.....488
Доля одного учня, який прозрів.....489
Вчитель в нас і у них.....490
Словничок дунаївської говірки від учительки української мови Любові Кобасяр.....491
Збиточні діти - дитячий садочок.....493
Розділ 17. Книги - морська глибина.....513
Є нагода ще раз згадати читальню “Просвіти”.....513
Сільська бібліотека - на сторінках газет і у спогадах людей.....515
Читали і в кабіні трактора.....516
Бібліотекар Марія Нагірна: “Я змалечку знала, що пов’яжу своє життя з книгою”.....519
Отримує 0,5 ставки, а працює - на повну.....520
Розділ 18. На вогник сільського клубу.....526
Які вистави грали просвітяни.....526
Клубна робота - на сторінках Поморянської газети “Ленінська перемога”.....527
Володимир Юрків вчився музики у польського органіста Свірзького.....529
Коли замість нот для духового оркестру була “розпальцьовка”.....530
Зі Львова до Дунаева - пішки босоніж, зі скляночкою шовковиці.....532
Успішно вступила до Педучилища і покинула навчання.....533
Андрій Канака не працював у культурі - він жив культурою.....535
Були у радянські часи естафети культури.....538
У хорі “Гомін” було чути і його голос.....539
У колгоспі імені Дзержинського не так вшанували “залізного Фелікса”.....540
Колись газети і журнали мало не в кожну хату носили.....541
Кіно як ностальгічний спогад.....542
“Попрацював трохи фірманом і пішов у кіномеханіки...”.....544
Лідери кінопрокату 1945-1960 років.....544
Як колись “крутили кіно”.....545
Не заростає стежка до Народного Дому.....546
Найактивніші аматори сцени Народного Дому села Дунаїв.....548
Розділ 19. Село лікується, коли час на те має.....569
Найчастіше згадують Берту Абрамівну.....569
Медсестра-полтавчанка у Дунаєві.....571
“Корнелію Павловичу варто золотий пам’ятник поставити...”.....572
За посаду санітарки точилася велика боротьба.....574
“На точність моїх аналізів ніхто не нарікав...”.....575
Багатьох дунаївців навчив робити уколи.....576
“Марійко, а ти би не хтіла навчитися робити уколи?”.....577
У цій лікарні не схуднеш.....577
Як колись зуби лікували, і як тепер.....578
Дунаївська лікарня: лікують, як своїх рідних.....579
“Сімейній медицині на селі немає альтернативи”.....579
Розділ 20. Фізкульт-привіт селу Дунаїв!.....591
“Щоб тіло і душу гартувати, не конче величезні зали і круті тренажери мати...”.....591
А що писала районна преса?.....595
Згадують ветерани спорту села Дунаїв.....596
Розділ 21. Дунаїв славився розмаїттям магазинів і товарів.....609
“От у Соханського була ковбаса!”.....609
Що засвідчила польська “Адресова книга”.....610
Дунаївський купець Михайло Димет - рекламодавець, бізнесмен, меценат.....612
Були і такі часи, коли полиці магазинів були порожніми.....612
Розділ 22. Дунаївці завжди уміли зварити і уміли подати. “Варилихи”.....615
Колись холодець розливали з кісточками, і смальцю на палець було.....617
Традиції харчування однієї родини.....619
Розділ 23. “Найкраща спілка - чоловік та жінка”.....623
“На моє подвір’я вже прийшло весілля”.....624
Весільні музики, весільні пісні та жарти.....625
Повоєнні весілля у Дунаєві.....627
Святкові дати подружнього життя.....628
Розділ 24. “Не пийте, хлопці, - проп’єте Січ!”.....629
Галичани зловживали, коли ще москалів не знали.....629
“Самогоне, самогоне, хто тепер тебе не гоне!” Дослідження з історії і сьогодення цього народного напою на прикладі одного села.....630
Письменники-галичани про пиятику українців.....633
Як із корчмами воювали і на тверезість присягали.....635
Розділ 25. “У своїй хаті - своя правда, і сила, і воля”.....637
Від “перебудови” - до Незалежності.....637
Жертви репресій вкарбовані у вічність.....638
Політичні настрої Дунаева.....640
Розділ 26. Дунаїв сьогодні: землі - багато, людей - замало.....645
Дунаївці не поспішають землю продавати.....645
Демографія Дунаева від 1940 року до наших днів.....647
Хто тепер у селі найголовніший? Голова!.....650
Сільський депутат - то не “верховний”.....654
Заради чого так важко працюють.....656
Чи мріє агрохолдинг “Мрія” про майбутнє українського села?.....659
Щеплення корів від сибірки у Дунаєві відбуватиметься до 2047 року.....661
Чи постане на місці лазні пекарня?.....662
Маршрутки до Дунаева йдуть чітко за графіком.....664
Нагодувати, прибрати, город зорати... А час настане - поховати.....665
Післямова.....683
Подорож крізь століття до Дунаєва.....684

Книга адресована насамперед мешканцям села Дунаїв і тим, хто з різних причин залишив село, але береже любов до своєї малої Батьківщини, прагне більше довідатися про її історію і сьогодення. Книга цікава усім, кому небайдужа новітня історія України. Це та історія, яка пройшла через долі дунаївців, долі трагічні і щасливі.
Автор використав чимало архівних матеріалів, газетних публікацій, розповіді людей, яких можна вважати “живими свідками історії"”.