NR0666403 Дар Пилипенка Л. М.

Бібліографія: сторінки 162-188 (213 назв)

Перелік умовних скорочень і термінів.....5
Вступ.....6
Розділ 1. Теоретичні основи процесу вироблення державної політики у сфері прав людини.....13
1.1. Сучасні підходи до визначення та забезпечення прав людини.....13
1.2. Інституційне забезпечення державної політики у сфері прав людини.....26
1.3. Форми взаємодії організацій громадянського суспільства та органів державної влади.....36
Висновки до розділу 1.....51
Розділ 2. Роль державних інститутів у забезпеченні вироблення державної політики у сфері прав людини.....54
2.1. Парламент та парламентський контроль, як інститути забезпечення державної політики у сфері прав людини.....54
2.2. Кабінет Міністрів України як суб’єкт вироблення державної політики у сфері прав людини.....69
2.3. Забезпечення прав людини в умовах децентралізації.....80
Висновки до розділу 2.....89
Розділ 3. Пріоритетні напрями удосконалення взаємодії організацій громадянського суспільства та органів державної влади у виробленні політики у сфері прав людини.....93
3.1. Зарубіжний досвід інституційного забезпечення вироблення державної політики у сфері прав людини.....93
3.2. Реалізація Національної стратегії у сфері прав людини як пріоритетний напрям впровадження державної політики.....112
3.3. Модель інституційного забезпечення взаємодії організацій громадянського суспільства та органів державної влади у виробленні політики у сфері прав людини.....125
3.4. Оцінювання державної політики у сфері прав людини.....141
Висновки до розділу 3.....151
Висновки.....156
Список використаних джерел.....162
Додатки.....189

У монографії узагальнено науково-теоретичні основи та розроблено практичні рекомендації щодо удосконалення процесу взаємодії організацій громадянського суспільства та органів державної влади у виробленні державної політики у сфері прав людини. Проаналізовано світові тенденції інституційного забезпечення вироблення політики у сфері прав людини в державах, за результатами чого запропоновано створення національного механізму звітності та подальших дій.
Науковим результатом, що може зацікавити як науковців, так і практиків є розкритий досвід реалізації та моніторингу Національної стратегії у сфері прав людини в Україні та розроблена інституційна модель, метою якої є налагодження чіткої взаємодії всіх суб’єктів вироблення державної політики на центральному, регіональному та місцевому рівнях. Обов’язковими елементами інституційного забезпечення має бути належне нормативно-правове регулювання, наявність та функціонування стабільних інститутів держави та взаємодія з організаціями громадянського суспільства.